Філософ з передової: історія бойового медика з Рівненщини

Андрій – не просто бойовий медик. Для своїх побратимів він – Філософ. Цей псевдонім він отримав за здатність до глибоких роздумів і бажання обговорювати будь-які теми. До війни Андрій працював у Вараській міській раді, очолюючи відділ масового спорту. За освітою він – реабілітолог, і медицина завжди його цікавила.

“Якби не певні обставини після школи, то можливо навіть і вступав би в медичний. От у війську, можна сказати, закрив цей гештальт”, – ділиться Андрій.

З початком повномасштабного вторгнення він зрозумів, що його місце на фронті.

“Я вже кілька разів ловив себе на тій думці, що я пішов не з мотивації, а зі страху. Страху того, що станеться найгірше, найстрашніше, а я не зможу на це ніяк не вплинути. Страху того, що діти, дружина, батьки в небезпеці. Це і була рушійна сила”, – зізнається бойовий медик.

Перші бойові завдання Андрій отримав під Бахмутом та на Куп’янщині. Незважаючи на стрес і небезпеку, він згадує свій перший досвід з подивом:

“Пам’ятається, прийшов боєць, у нього рука висить просто на кількох шматочках шкіри. Але якось не було жодних вагань чи страху. На автоматі все робив. Оцінив ситуацію, продумав план, як зафіксувати руку, що зробити. І все, і пішло виконання”.

Робота бойового медика – це не просто надання першої допомоги. Це постійне навчання, самовдосконалення і, найголовніше, збереження холоднокровності.

“Кожне нове навчання – це постійне повторення і відточування навичок. Хай вони всі можуть бути схожі, але новий інструктор розказує трошки щось інше, десь розвертає твій погляд під іншим кутом на проблему, щоб не було постійного стереотипу. І таким чином інструментів в тебе стає в голові більше і більше”, – переконаний Андрій.

“А от головною рисою, якою повинні володіти бойові медики, я вважаю холоднокровність. Потрібно зберігати ясний розум в будь-якій ситуації, а таких ситуацій на позиціях постійно чимало. Вибухи, кров, постріли, небезпека, втома… Життєво важливо зберігати ясний розум хай би там що”, – додає він.

Андрій також наголошує на важливості знань з тактичної медицини для кожного військового.

“M.A.R.C.H (алгоритм надання допомоги) повинні знати всі, не лише військові – це база на рівні читання-писання. Цьому варто вчити і цивільних,  і військових. Необов’язково, щоб люди змогли самі надати допомогу, головне, щоб вони вміли оцінити стан і цим зекономити час медиків”, – вважає Філософ.

Війна змінила Андрія. Вона навчила його цінувати кожен момент життя, сім’ю і близьких.

“За ці роки інакше дивлюся навіть на якісь буденні речі. Дуже змінилось ставлення до сім’ї. Раніше, коли в тебе є сім’я, ти їх можеш побачити в будь-яку мить, ставишся до цього, як до данності. Думаєш, що вони завжди будуть біля тебе. Тепер це зовсім не так”, – ділиться своїми роздумами Андрій.

Йому особливо бракує його доньок, особливо молодшої, яка зростає без батька.

“Молодшій, коли я пішов на війну, було 6 місяців. Вона зараз виросла, вона говорить, робить багато чого вперше. І я не бачу, як це відбувається. Я не спостерігав за своєю дитиною, поки вона росла. І отут починаєш розуміти: ось вона, цінність, – брати безпосередню участь в цьому”, – зізнається бойовий медик.

Історія Андрія – це історія багатьох українців, які віддали все заради перемоги. Його мужність, професіоналізм та відданість своїй справі є прикладом для нас усіх.