Користувачі соцмереж проти 12-річної шкільної освіти

Нещодавно в Україні було ухвалено новий закон “Про освіту” . Одна зі змін, яка чекає на освіту, це збільшення терміну навчання. Школа буде трирівнева: початкова – 4 роки, вводиться з 2018 року, базова середня освіта – 5 років (гімназії), вводиться з 2022 року, профільна середня освіта – 3 роки (ліцеї та заклади професійної середньої освіти), вводиться з 2027 року. Відтак і школа стане профільною, учень зможе обирати: навчатися в академічному ліцеї чи професійному коледжі. І зникне необхідність “зубріння” предметів, які в професійній діяльності людині не знадобляться.

А от як до цього ставляться користувачі соцмереж, ми запитали на нашій сторінці у ФБ.  Під час опитування люди висловились проти реформи, тому ми трішки роз’яснимо зміни в законодавстві, щоб ваша думка стала більш обгрунтованою.

Нова українська школа – це не лише 12 років навчання, але впровадження 10 компетентностей для школярів. Це те, чим в процесі навчання має оволодіти учень: спілкування державною та іноземними мовами, математична компетентність, загальнокультурна, екологічна, підприємливість, інноваційність, уміння навчатися упродовж життя.

Державна підсумкова атестація буде введена для рівня базової середньої освіти. Учні молодшої школи також будуть тестуватися, але з моніторинговою метою.

Впроваджуються три форми здобуття освіти:  формальна (офіційне підвищення рівня освіти), неформальна (підвищення рівня поза офіційною системою підвищення кваліфікації – тренінги, гуртки, курси) та інформальна (самоосвіта).

У навчальних закладах відтепер викладатимуть виключно українською мовою. Учням і студентам національних меншин і корінних народів гарантується право на навчання рідною мовою. А для його реалізації створюватимуться окремі класи.

Закон зобов’яже навчальні заклади створювати класи для учнів з особливими потребами, якщо виникне така необхідність, наприклад, на звернення батьків.

“Мінімалка” для викладачів складе три мінімальні зарплати. Виплати збільшать до 6,5 тисяч гривень. Натомість для вчителів запроваджується добровільна сертифікація. А у випадку її успішного проходження — 20% надбавки до зарплати.

Ухвалювати навчальні плани тепер буде сама школа. Але вони мають бути такими, щоб досягати результатів навчання, які формуватиме міністерство.

Уроки проводитимуть у формі гри, щоб учитель був частиною команди, а не “правителем”.

Кожна школа буде зобов’язана звітувати про свою фінансову діяльність на сайті. Щоб громадськість в особі батьків та меценатів, зокрема, знала і могла контролювати, скільки і звідки надходять гроші та куди витрачаються.

Перевіряти навчальні заклади тепер буде Агентство забезпечення якості освіти, а не місцеві органи управління освіти, як це було досі.

Директор матиме право очолювати школу максимум дві каденції, по 6 років кожна. Обиратиме директора на посаду спеціальна незалежна комісія, куди увійдуть директори державних та приватних шкіл, громадські представники, викладачі педагогічних вузів, представники районних державних адміністрацій.

Так само, як і приватні школи, дитячі садки відтепер працюватимуть за принципом “гроші ходять за дитиною”. Щоб отримати гроші з бюджету на кожну дитину, заклад має обґрунтувати встановлену ним вартість навчання. При цьому закон передбачає обов’язкове охоплення дошкільною освітою дітей старшого дошкільного віку.

Проектом Закону передбачається, що держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 7% валового внутрішнього продукту (у попередньому законі про освіту було 10%).

Основні пункти витрат на освіту: збільшення заробітної плати вчителям; запровадження 12-річної програми для здобуття повної загальної середньої освіти; проходження педагогічними працівниками державної сертифікації; проведення зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників по завершенню базової середньої освіти (додатково до вже діючого зовнішнього оцінювання знань по завершенню повної загальної середньої освіти); безкоштовне підвезення до місць навчання і додому дітей, які проживають у сільській місцевості і потребують підвезення; забезпечення гуртожитками учнів загальноосвітніх навчальних закладів, які навчаються не за місцем проживання.