«Після перемоги — шукатиму зниклих безвісти»: історія військової з Рівненщини, яка тримає тил на передовій

Молодший сержант Анастасія Шевчук, позивний «Відьмочка», служить у 60 батальйоні 104-ї окремої бригади, де очолює їдальню. У мирному житті вона була перукаркою-модельєркою, а сьогодні — військовослужбовиця, яка щодня забезпечує тилову підтримку бойових підрозділів ЗСУ.

Родом із села Нова Українка на Рівненщині, Анастасія — молода, вольова і віддана справі, кажуть про неї побратими.

«У цивільному житті я створювала красу — була перукаркою. Мені це подобалося. Але війна змінила все», — розповідає вона.

Уже в лютому 2022 року, одразу після початку повномасштабного вторгнення, дівчина подала документи до Військового коледжу сержантського складу при Академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Після двох років навчання — контракт зі 104-ю бригадою.

Сьогодні її бойова задача — годувати бійців.

«Це не просто про їжу. Це про турботу, моральний стан і сили для боротьби. Коли боєць поїв — він сильніший», — каже Анастасія.

Вона переконана: жінки на війні — це сила і підтримка. У її підрозділі є ще кілька дівчат — вони тримаються разом і тримають стрій пліч-о-пліч із хлопцями.

«Моє джерело сили — це родина, мама, побратими, люди поруч. Саме вони тримають мене».

І хоча сьогодні її місце — на передовій тилу, Анастасія вже має план на після Перемоги. Він непростий, але важливий:

«Після перемоги я хочу займатись пошуком зниклих безвісти. Це болюча, але дуже потрібна справа. І я готова допомагати».