Рівненщина попрощалася з сімома Героями
Рівненщина провела в останню путь своїх захисників, які віддали життя за Україну. У різних куточках області відбулися церемонії прощання з воїнами, які стали на захист Батьківщини та віддали свої життя в боях за незалежність.
У Дубенському районі громада прощалася з Олегом Гаврилевичем. На Рівненщині вшанували пам’ять Олексія Андросюка, Олександра Молошика та Олександра Сорочана. Вараський район попрощався із Романом Шваєю, а на Сарненщині віддали останню шану Петру Новаку та Андрію Вороному.
Імена, які назавжди залишаться в пам’яті
Петро Новак, народився у 1974 році в Дубровиці, з квітня 2022 року боронив Україну в лавах ЗСУ. Загинув 12 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. У нього залишилися дружина, мама та сестра.
Андрій Вороной, уродженець Сарн, останні роки жив у Кропивницькому, мав власне виробництво меблів. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, пішов до війська з початком повномасштабного вторгнення. У листопаді 2024 року приєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Помер 12 березня 2025 року.
Олексій Андросюк народився у 1969 році на Хмельниччині, навчався у Рівненському інституті культури та інституті слов’янознавства. Був головою ОСББ у Рівному. Пішов захищати Україну у 2022 році. Загинув 11 березня 2025 року на Покровському напрямку Донецької області.
Олександр Молошик, уродженець Костополя, працював у будівельній сфері. У 2023 році став на захист країни, пройшов навчання за кордоном та воював на найгарячіших напрямках. Був кілька разів поранений, проте повертався у стрій. Загинув 12 березня 2025 року на Курщині внаслідок влучання ворожого дрона.
Олександр Сорочан, родом з Одещини, переїхав на Рівненщину ще у дитинстві. Воював у складі механізованої бригади. Загинув 1 березня 2025 року в Донецькій області.
Роман Швая, уродженець села Вовчиці, служив водієм у військовій частині. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання 6 травня 2024 року, а 9 місяців вважався зниклим безвісти.
Олег Гаврилевич, журналіст за покликанням, працював у виданнях «Високий Замок», «Наше Дзеркало», «Скриня», а також у «1+1 media». Його поетичні збірки залишаться свідченням його світогляду. У 2024 році пішов у ЗСУ, а 14 березня 2025 року його серце зупинилося у лікарні в Чернівцях.
Вічна пам’ять героям
Їхні імена навічно закарбуються в історії, їхні подвиги ніколи не будуть забуті. Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна слава захисникам України!